Сім завдань для авторів контенту: як писати краще

Перше: пишіть

Пишіть щодня, а не лише тоді, коли випадково завітає натхнення. Пишіть для себе, для щоденника або для кошика на робочому столі. Не кожен текст має одразу потрапляти до блогу.

Мета цієї вправи — вибудувати надійний робочий процес. Письмо — це навичка, а навички слабшають, коли ними не користуються. Деякі чернетки будуть достатньо добрими для публікації. Інші виконають свою роль як тренування. Публікувати все написане — не обов’язково ознака послідовності. Іноді це просто брак редагування.

Друге: визначте персону

Чітко уявляйте, для кого пишете. Пристосуйте словник, аргументи, приклади й гумор до знань цієї людини. Достатньо простого профілю: Ким вона працює? Що вже знає? Із чим має труднощі? Яке рішення повинна вміти ухвалити після читання?

Як використовувати персону? Посилайтеся на те, що знайоме вашій аудиторії. Якщо ви пишете для бігунів у Києві, коло в Голосіївському парку конкретніше за «спорт на свіжому повітрі». Текст перестає бути безликим і відчувається написаним для впізнаваної людини. Персона впливає і на те, що ви пишете, і на те, як розповідаєте.

Третє: уточніть мету

Коли зрозуміло, для кого ви пишете, постає одне з найважливіших запитань: навіщо?

Хороший текст корисний читачеві. Він допомагає щось зрозуміти, пережити або зробити. Без чіткої мети стаття швидко перетворюється на прогулянку без мапи.

Щоб знайти теми, які розв’язують конкретне завдання, можна скористатися мікромоментами, описаними Google. Пошукові запити групуються навколо чотирьох намірів:

• Хочу щось зробити — «Як увімкнути на екрані фільтр для людей із порушенням сприйняття кольорів?»
• Хочу щось дізнатися — «Як визначити, чи стигле авокадо?»
• Хочу щось купити — «Де в центрі знайти хороший спеціалізований магазин?»
• Хочу кудись піти — «Чим зайнятися цими вихідними?»

Такий погляд одразу розширює перелік тем. Ще одне джерело — місця, де ваша аудиторія ставить справжні запитання: професійні групи, LinkedIn, форуми та тематичні спільноти. Чи пишете ви про організацію весілля, чи про кулінарію, запитання потенційних читачів — справжня скарбниця.

Четверте: виконайте роботу

Одне з правил сторітелінгу, яке приписують Pixar, за змістом таке: те, що цікаво писати, не обов’язково приємно читати. Для блогу я перефразував би його так: якщо текст зовсім не потребує від вас роботи, він часто не вартий і часу читача.

Дослідження має вирішальне значення. Дані, несподівана подробиця, розмова з фахівцем або сильний приклад створюють відчуття, що час витрачено недарма. Уявіть статтю про те, що робити з декораціями після свята. Якщо писати лише за відчуттями, вийде набір думок, який може скласти майже кожен. Якщо знайти дані, розпитати людей про досвід і відшукати несподівану історію, з’явиться текст, якого немає всюди.

Мій робочий процес такий:

• Я записую, для кого пишу, про що і з якою метою.
• Фіксую те, що вже знаю.
• Не рухаюся далі, доки не можу назвати, чого ще маю дізнатися: дані, імена дослідників, приклади та джерела.

Третя й найважливіша частина — це…

П’яте: вирішіть, як розповісти історію

Можна почати з історії. Вона особливо добре працює, коли має емоцію й завершення: відкриття, зміну погляду або несподіваний фінал. Але історія не обов’язкова. Конкретний приклад, до якого ви повертаєтеся впродовж тексту, може виконати ту саму роботу.

Тут проявляється ваш стиль. Порівняння, ритм речень, сухий гумор або легке перебільшення допомагають пояснювати знайомі ідеї по-своєму. Однак жарт повинен мати функцію. Якщо він відволікає від головної думки, це прикраса, а не інструмент.

Шосте: попрацюйте над заголовком

Заголовок виконує значну частину роботи із залучення уваги. Напишіть кілька варіантів і перевірте, який обіцяє справжню користь, не обманюючи читача.

Можна скористатися тригерами захоплення, описаними Саллі Гоґсгед:

• Бажання — обіцянка задоволення або вигоди;
• Таємниця — натяк, що читач чогось іще не знає;
• Тривога — ціна бездіяльності;
• Порушення табу — можливість побачити, як помиляються інші.

Йдеться не про копіювання формул. Ви свідомо обираєте напругу, яка спонукає потрібну людину читати далі.

Сьоме: відредагуйте

Прочитайте текст, перш ніж натиснути «Опублікувати». Приберіть зайві слова, перевірте будову речень і розділові знаки. Потім дайте його людині, схожій на вашу персону. Чи все зрозуміло? Чи природно звучить мова? Чи ясно, що робити після прочитання?

Якщо так — публікуйте.